ненависть зароджується коли тобі ламають хребет
і не говорять "вибач".
коли усвідомлюєш, що безгрошів'я - це, по суті, фініш,
коли ставки зростають з кожною хвилиною,
коли пульс зникає, а швидка їде годинами.
коли мама плаче, а у тебе опускаються руки
і більше всього хочеш закричати і забутись,
прокинусь знову в дитинстві,
і зачинитись в кімнаті,
знаючи, що мама всесильна
і все зможе здолати.
ненависть зароджується коли з'являються речі
які неможливо забути.
як вірус, не стирається пам'ять про зради,
про людей, що змогли тебе обманути.
коли в голові слайдами твоя найглибша біль,
і в вухах дзвенить хрускіт власних кісток,
і хтось абсолютно чужий під боком:
- не парся, не дуйся і не реви,
тобі за це зверху доплюсють очки.
от саме тоді зароджується ненависть в тобі
до крові стискаються кулаки
в голові наказ - "нікого тепер не люби".
на лиці з'являється гримаса зла.
може саме тому жіночка в маршрутці,
ледь встиснувшись в соціальний,
так злобно шкіриться, показує зуби
і зганяє з місця інваліда.
бо вже не може чекати коли їй доплюсують,
коли прийде мужчина в костюмі
і покаже папери:
- знаєте, ви вже намучились вдосталь
ось вам нову пам'ять і ось вам нове небо.
я стаю з кожним днем все ненависнішою,
і надіюсь, агент не забариться.
