Сайт поезії, вірші, поздоровлення у віршах :: Тетяна Луківська: Філософія…моя - ВІРШ |
UA | FR | RU Рожевий сайт сучасної поезії |
|
Додавати коментарі можуть тільки зареєстровані користувачі..
КОМЕНТАРІ Тетяна Луківська відповів на коментар $previous_title_comm, 01.01.1970 - 03:00
вдячна щиро за зустріч
Тетяна Луківська відповів на коментар $previous_title_comm, 01.01.1970 - 03:00
Вдячна за візит, Лесю
Тетяна Луківська відповів на коментар $previous_title_comm, 01.01.1970 - 03:00
Чомусь..? дякую, що завітала
Тетяна Луківська відповів на коментар $previous_title_comm, 01.01.1970 - 03:00
Важко, Михайле, та , коли вже нема...
Lana P., 15.11.2012 - 19:19
Я за руки тримаю простір...-це щось НЕЙМОВІРНЕ!!! -сподобалась структура вірша Тетяна Луківська відповів на коментар $previous_title_comm, 01.01.1970 - 03:00
Вдячна. Спробувала отак
Тетяна Луківська відповів на коментар $previous_title_comm, 01.01.1970 - 03:00
Дякую за візит, приємно.
Ліоліна, 15.11.2012 - 14:35
Кохання хтось краде й тихенько так ховаєМіж хмарами, а може, серед гір. А де його шукати, то ніхто й не знає... Затьмарюється тихим смутком зір. Заберу тиху сумну красу Тетяна Луківська відповів на коментар $previous_title_comm, 01.01.1970 - 03:00
Дякую, Ліно, що розумієш
Олена Бондар (Бондаренко), 15.11.2012 - 13:51
Гарний вірш. Збнетежив душу своїм доторком: Був наш світ…і нічого нема.
Тетяна Луківська відповів на коментар $previous_title_comm, 01.01.1970 - 03:00
Вдячна, Олено, приємно зустрітися
Тетяна Луківська відповів на коментар $previous_title_comm, 01.01.1970 - 03:00
Щиро вдячна, Володимире
Салтан Николай, 15.11.2012 - 01:53
... я прихильник "останнього шансу"...завжди потрідно давати шанс ніби-то минулому, якщо це дійсно потрібно обом....забути, кинути завжди можна встигнути, а можливість дати другий шанс - в конкретний час і ....взагалі єдиний раз...
Тетяна Луківська відповів на коментар $previous_title_comm, 01.01.1970 - 03:00
Дякую, та час не залишив простору для майбутнього.
Чи в минуле змогти завернути,
Або просто назавжди забути… Був наш світ…і нічого нема..." Чому ж душа болить, а серце, мов німе, Чому ж у скронях тисне, аж до ночі, А, де моя любов, мов диво, осяйне, Чи може хтось навмисно все зурочив? Тетяна Луківська відповів на коментар $previous_title_comm, 01.01.1970 - 03:00
Щось змінилося, загубилося, не вернути...дякую за зустріч з твоїм словом
|
|
|