Повертайся додому, на тебе тут сильно чекають,
так сильно чекають, немов на повернення теплих південних вітрів.
Знаєш, я за тобою сумую, навіть без міцного чаю,
згадую твою посмішку, що до мене приходить зі снів.
Десь за проспектами ночі, за обрієм вільного сонця,
ти почуваєшся вільною, такою справжньою, відвертою і живою.
Згадуєш все приємне, говориш до янгола охоронця,
щоб почув твою молитву, щоб сказав щось про вранішню долю.
Десь за проспектами тиші, за обрієм молодого місяця,
я залишаюся собою, продовжую вірити у спільне життя.
Згадую все приємне, нехай і мій янгол неба втішиться,
солодкими згадками про тебе, про те, що ти була моя.
Повертайся додому, на тебе тут сильно чекають,
так міцно чекають, що не зважають, як плине повільно час.
Знаєш, я за тобою сумую, навіть без чорного чаю,
згадую спільне небо, як завше єднаюче нас.
2012
