Відкрив послушник вхід - церковну браму,
Війнуло в груди Царством таїни.
Ступив в покорі до притвору храму,
Назустріч виплив Ангел з глибини.
Лились єлеєм молитовні звуки,
На крилах Ангел на Амвон підняв.
Тремтячі пальці взяв у свої руки,
За плечі ніжно й тепло обийняв.
Печать покори впала із Розпяття,
В жмені скотилась прямо із колін.
Упала в серце частка благодаті,
Лунав навкруг ранковий передзвін.
Тут так тепло Душі моїй невтішній.
У лоні церкви з глибини уяв,
Блаженством вищим напоїв Всевишній.
Тут над Престолом дух його літав!
Таке умиротворення душевне в цих рядках... У щирій молитві, і справді, відчуваєш високе піднесення і єднання з Богом. У другому катрені останній рядок можна трішки підкорегувати для ритмічності й правильного наголосу:"За плечі ніжно й тепло обійняв".На Ваш розсуд, звісно.
Дід Миколай відповів на коментар $previous_title_comm, 01.01.1970 - 03:00
То е опечаток. Ну Овен ненормальний. Розгыльдай вын ы э розгильдяй. Дякую щиро за увагу.
У щирій молитві, і справді, відчуваєш високе піднесення і єднання з Богом. 
Дякую щиро за увагу. 
молодчина 
