Як блудники ховають свій обман –
Ніколи вдень не ходять разом.
Та сутінки не скриють наготи,
Приходить час, і настає розплата.
Хто заховає від допитливих очей
Жагучий погляд, ту саму розмову.
Те, що здається скритим від усіх
Саме про себе вже кричить, а не говорить.
«Земні царі чинили з нею блуд»,
Коштовні шати стали дарувати.
Альянс корисний із усіх сторін –
Відкрито стали прославляти.
Між депутатів, що ведуть народ
Ченці у ризах, ніби Божі слуги.
Та голосу ніяк не чути їх
Щоб зупинити безлад та наругу!
Вже недомовки зникли враз.
Одна широка в них дорога.
Бо помисли і цілі – ті самі:
Людей провадити до « щастя і до Бога».
Святі отці всенощно на посту –
Щодень про подвиги святих уміють говорити.
І Святотроїцький державний монастир
Не припиняє нам про біди голосити.
«Бог не забуде подвиг ваш,
Коли в безвиході пришлете допомогу»
Бо нині гроші лиш рушійне джерело –
Нема різниці – злодій, чи убогий.
Ті, хто б хотів допомогти,
Самі у злиднях вік свій коротають.
Ті ж, що мільйони виграли в лото,
У іншім світі, про біду не знають…
Через апостолів Бог попередив багачів,
Що їх маєтки конче зрадять.
Та нині церква з ними заодно…
У розкошах попи на добре не порадять.
Розкішні лімузини не спасуть,
Слова повчальні зайві для народу.
Щоб Слово Боже до людей нести,
З очей своїх найперше заберіть колоду!
Ви добре «водите Козу»…
І звізди здатні майструвати.
Вертепи, що з часів поган,
Народ не відучили шанувати.
Яка освіта і наука ?...
Середньовічний балаган.
Стабільний морок беззаконня,
Де сила і мамона – Пан!
Яке майбутнє нас чекає,
Коли всі погляди назад…
Та ж наші предки Землю боронили
Від дикунів – сусідів, темних мас.
Кого боятися нам нині,
Хіба що власних «бджолярів».
Своїх міністрів і банкірів,
Своїх сліпих поводирів!
Якова 5:1-3 «А тепер послухайте ви, багачі:
плачте й завивайте, бо нещастя насуваються
на вас. Ваші багатства зігнили, а вбрання
ваші поїла міль. Ваше золото й срібло
поіржавіло. І ця іржа буде свідченням проти
вас та роз’їсть вашу плоть. Те, що ви
назбирали в останні дні, подібне до вогню.»