Світ випав зорепадом з радіанта
В краплинки білих пуп’янків дерев,
Й зацвіли зранку вишні діамантами
Маленьких і пахучих королев.
Ударна хвиля сонячного променя
Спинилась на суцвіттях тисячі корон,
Цих білих, в діамантовім оздобленні,
Й присипала їх золотим пилком.
І запахом нектарним, і оздобленням
Манили-кликали всіх бджіл, джмелів, хрущів,
Й відчути можна було королівське:
”Ми вас любимо…” –
“І ми вас…” – відповіді – діалог без слів.
Краса маленька, тиха і тендітна,
В душі великій, без конкретних меж,
Зароджує приємне, ледь помітне,
Чуття прекрасного, і в ньому світ увесь.
19. 04. 2001р.