Колючий дріт – глибокі рани.
Прості слова – знайомий біль…
Прости, що раптом поміж нами
З’явилось це без предподій.
Прости, що не попереджала
Про паніку в моїх думках.
Мабуть, мені замала стало
Твоїх обійм і твоїх ласк…
Уже не ходим попідруку,
Хоч може це й моя вина,
І лиш короткі поцілунки
Тайком від спостерігача…
Я хочу: тільки ти зі мною,
Насправді, як одна сім’я.
Хочу самотнього спокою,
Від нас залежного життя…
Я виправдовуюсь. Це звичка
Зробити винними не нас.
Я так зробила ненавмисне,
На мене так впливає час.
Я й місяць можу потерпіти,
Як в цьому є потреба.
Та важко так, як бачиш жити:
Без тебе біля тебе…
14. 03. 2002р.