Олов'яні хмари тиснуть на свідомість,
Замітає снігом проблиски надії,
Завиває вітер гімн про невагомість
І холодне сонце землю не зігріє.
Це зима весняна, чи весна зимова?
Відповідь згубилась у календарях...
І веде неквапно березень розмову,
Пихкаючи димом в чорних димарях...
Олов’яні хмари в небі розжену,
Теплими словами радість збережу.
Пригорну до себе ніжно дорогеньку,
Поцілую в щічку лагідно рідненьку.
Не сумуй маленька, снігові на стріху,
Краще посміхнися березню на втіху.
Посмішку чарівну в собі віднайду,
Сніжну королеву з тебе прожену.
Любов Ігнатова відповів на коментар $previous_title_comm, 01.01.1970 - 03:00
Чепуха - на улице, чёрт-ти что - в душе,
Солнце - тень светила, тучи без - конца.
Март по трубам лазит...Не, ну он вообще...
Лучше б дал по почкам (что на деревцах)
Ласковым теплом.
Это ведь о том?...
Любов Ігнатова відповів на коментар $previous_title_comm, 01.01.1970 - 03:00
А й справді відповідь згубилася і не розібрати що це:весняна зима чи зимова весна...Дуже влучно і актуально. І березень, що пихкає в димарях, сподобався!
Любов Ігнатова відповів на коментар $previous_title_comm, 01.01.1970 - 03:00