О ні, цього не може бути…
Земля не стане навшпиньки,
І не торкнеться пальцями сонця,
У неї не виростуть крила,
І не злетить вона з вітром
У мрію…
У подих…
У світ…
Незалежних думок,
Виру світлих ідей,
Чистих спогадів про майбутнє,
Веселкових мрій про минуле,
Дивних правил про захоплення часу.
Шкода…
Ох, як шкода,
Що небо із землею не зміняться місцями,
Що я не зможу ходити по хмаринках
Не головою, а руками,
Серцем,
Кров’ю
І нирками
Босими і чистими, як у немовляти.
От якби я могла проковтнути повітря
І відчути його гіркий смак
На дотик,
На нюх,
На слух,
Отоді мені б і відстань не була б страшною
Між небом і землею,
Між квітами й сонцем,
Між життям і смертю.