Позбираю думки, порозкидані зовсім недбало,
Що було у житті – отепер називається мить.
А в літах, як в житах, тих зернят небагато й немало,
Що боліло колись – відболіло і вже не болить.
Що шукала собі, мені важко вже навіть збагнути,
Там на обріях ліг відпочити від втоми туман.
Сполотнілі думки нині я обірву, наче пута,
Час, як бісер, зберу і сплету загадковий ґердан.
Все, що в мріях жило, хай народиться віршем про долю
І про сад навесні, що давно-предавно перецвів.
Все пройшло, як дощі, і згорнув уже день парасолю –
В молоду іще душу вже дивиться осінь з-під брів.
Написано прямо класично, хоч цитуй."Що було у житті - отепер називається мить" Це ж філософське визначення поняття миті. Що боліло через цю мить вже не болить, дійсно так. Мить тільки у кожного різна. А те, що сполотнілих думок треба позбавлятися, то це ж факт, бо вони пута. А мрії, які народяться віршом про долю. Цитувать треба. Де тільки таке береться? у Вас звичайно.
От, правда, що таке гердан, не знаю (через ге).
Леся Shmigelska відповів на коментар $previous_title_comm, 01.01.1970 - 03:00
Дякую, пане Володимире! Ви, як завжди дуже уважний і вибагливий в поезії(вибачте за "як завжди", бо знаю вас зовсім не багато, ...хоча віриться, що давно).Гердан-це жіноча нагрудна прикраса з бісеру, в літературі це слово вживається, як через літеру"г", так і через "Ґ". За такий повноцінний коментар ще раз величезне СПАСИБІ!