Сайт поезії, вірші, поздоровлення у віршах :: Любов Ігнатова: Свіча пам'яті… ( з Віталієм Назаруком) - ВІРШ |
UA | FR | RU Рожевий сайт сучасної поезії |
|
Додавати коментарі можуть тільки зареєстровані користувачі..
КОМЕНТАРІ Анатолійович, 03.05.2013 - 22:37
Шикарний вірш! Але ім більше потрібні не наші поклони, а елементарна увага уряду...
Любов Ігнатова відповів на коментар $previous_title_comm, 01.01.1970 - 03:00
Я з Вами погоджуюсь. Не так вже їх багато лишилось, можна було б їм хоч старість зробити світлішою...Спасибі! ОЛЬГА ШНУРЕНКО, 03.05.2013 - 19:16
УКЛІН ВЕТЕРАНАМавтор - Іван Гентош Їхній подвиг ціни немає – Хто вернувся, а хто поліг… Та війна ще для них триває При медалях, без рук, без ніг. Час жорстоким буває катом – Все віднíме, залишить біль, Тим, хто з фронту прийшов солдатом, Раз на рік – Перемоги хміль… Хто припав до земного лона, Хто навічно пішов із лав, Не заповнив листа “з патрона”, І трикутник не відіслав. Хто пройшов фронтові дороги Нині дéржить останній бій – Ще б дожити до Перемоги! Кожен день на передовій… Крає серце відходів втрата – Ще до Паски, ще до Різдва… Вже два роки немає тата, Побратимів лишилось два. Грають сурми, і площ екрани Не показують ран і бід. Тихо падають ветерани – Без війни. Як травневий цвіт… Жити в нинішній круговерті – Легше взяти булó Берлін… Всім, хто нині воює з смертю, Хто поліг і живе – уклін! 9.05.2012 http://nathnennya.ucoz.ru/publ/lvivska_obl/ivan_gentosh/uklin_veteranam/29-1-0-1111 Любов Ігнатова відповів на коментар $previous_title_comm, 01.01.1970 - 03:00
Дякую, Олю, за цей вірш! Така вона- пам'ять нащадків...
Олександр Яворський, 03.05.2013 - 17:41
нехай ніколи не згасне свіча пам'яті... шануємо, дякуємо, вклоняємося... хороший вірш!
Любов Ігнатова відповів на коментар $previous_title_comm, 01.01.1970 - 03:00
велике спасибі, Олександре!
Рижулька, 03.05.2013 - 15:28
Уклін їм низький до землі,Що дарували жити в мирі, Що вивели з ворожої імли. Шануймо голови їх сиві. Хто з нами - довгих літ життя, хто ні - вічна пам'ять. Молодці ви! Надія Рубінська, 03.05.2013 - 14:01
"Ще й дотепер ятряться рани."Останнім часом рани душевні в них більше болять, ніж фізичні. Від такого ставлення, вони ж бачать фальш наскрізь, від цього ще гірше. Але ветерани - мужній народ. Тому й свято зі слізьми на очах. Каштани пам'яті свічу Знов запалили в Україні… - дуже образно. Чудовий вірш! Любов Ігнатова відповів на коментар $previous_title_comm, 01.01.1970 - 03:00
Ви праві! Душевні рани зараз болять сильніше...Дякуємо! Любов Ігнатова відповів на коментар $previous_title_comm, 01.01.1970 - 03:00
Дякуємо Вам, Світлано! Низький уклін героям...
Олена Бондар (Бондаренко), 03.05.2013 - 12:45
Шаную глибоко і сердечно такі твори. Завжди склоняюсь перед ветеранами. Дякую за вірш.
Патара, 03.05.2013 - 12:30
На грудях ордени й медалі,В нас люблять бляшки роздавати. А як живуть війни солдати?.. Комусь цікаво?.. Віз там далі... Аби відгрюкали паради Й промови пафосні затихли... До цього ми усі вже звикли, На це давно немає ради... Ваш вірш, пані Любочко, ДУЖЕ хороший, настрій у мене нині якийсь такий... Любов Ігнатова відповів на коментар $previous_title_comm, 01.01.1970 - 03:00
ой, Патаро, поділяю... Один раз на рік згадають і пишаються цим.Дякуємо Вам! Любов Ігнатова відповів на коментар $previous_title_comm, 01.01.1970 - 03:00
шана живим, вічна пам'ять тим, хто не дожив до цього дня...
|
|
|