на вірш ''Останнiй клич'' АВТОР: Олекса Удайко
www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=428427
Остання мить... Осіння просинь...
Летять у смутку журавлі...
А дві душі у неба просять
Спізнати щастя на землі...
І у шалених поцілунках
ЗлилИсь під вальс осінніх мрій...
Шукають очі порятунку
В мереживних фіранках вій...
Якесь повітря недоступне-
Все не дає себе вдихнуть...
І серце видає підступно
Звичайних слів таємну суть...
Осіння мить... Осіння тиша...
Осіннє небо мовчазне...
Лиш вітер,граючись, колише
Траву, де ти любив мене...
Шукають очі порятунку
В мереживних фіранках вій...- Я ще вдень прочитала цей чудовий експромт під поезією Олекси і подумала собі, що це вже готовий вірш, а Ви його і опублікували! Прекрасно!
Любов Ігнатова відповів на коментар $previous_title_comm, 01.01.1970 - 03:00
дякую, Кульбабкове Сонечко! Рада, що Ви заходите до мене!
Гамак, рояль колышет ветер,
Сны, сеновал, диван, кровать.
Ах, сколько ж чУдных мест на свете,
Где он любил тебя ласкать...
***
... Как-то вот потянуло пошалить
А стих очень щемящий и нежный. Я ж осень обожаю. А если ещё так славно показанную...
Любов Ігнатова відповів на коментар $previous_title_comm, 01.01.1970 - 03:00