На вірш ''Вже сутінки завісили вікно…*''АВТОР: @NN@
www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=428789
Я знов будую замки із пісків,
Що сипляться хвилинами із жмені,
Сплітаючись в мереживо років,
Даруючи весняне одкровення...
У павутинні темряви вікно
Мені малює дивні силуети,
Небесне розшиваючи сукно,
Гаптуючи на нім свої сюжети.
Тікає сон від втомлених думок-
Метеликом літає по кімнаті;
Спліта безсоння рими у рядок,
Рахуючи склади на циферблаті.
Яскравим сонцем, зірваним з небес,
Настільна лампа воскрешає ранок,
Щоб розітнуть минулого абсцес
І витягнуть скривавлений уламок...
... Зруйную зАмок, розмету пісок,
Із каменю просту збудую хату,
Зроблю ключі, щоби закрить замОк,
Лиш друзям подарую дублікати...
За що я вас люблю (не ображайтесь за настирність - як поетесу!), так це за тисячу граней вашої поезії і цілий букет душевних поривань. І всі вони дуже різні, чим і цікаві.
Любов Ігнатова відповів на коментар $previous_title_comm, 01.01.1970 - 03:00
дякую Вам за підримку, розуміння і тепло Ваших коментарів!
Правильно, - зруйнувати негайно, адже він рано чи пізно сам розсунеться. А з каменю, - це вже інша річ. Тверда основа! Ще й друзів туди - справжнє Боже царство!
Любов Ігнатова відповів на коментар $previous_title_comm, 01.01.1970 - 03:00
... А ничего ведь не мешает нам,
Живя в домах, что сделаны из камня,
Рождать такие замки из песка,
Где царствуют мечты. Где сны и тайны.
И мы рождаем их
В стихах своих.
Любов Ігнатова відповів на коментар $previous_title_comm, 01.01.1970 - 03:00
Тільки боляче, коли хтось брудним чоботом руйнує ці замки...