АВІАМУЗЕЙНІ ПРИГОДИ.
(ЖУЛЯНСЬКА ЕНЕЇДА…)
Авіації музей...
Хто не знає заклад цей!
Всі на світі його знають,
люблять, цінять,поважають!
Задає ж у ньому лад
Зіатдінов. Любий сват.
І дорослим, і малечі
до душі цікаві речі,
що музей цей виставляє,
бо ж таке завдання має -
знання нести до людей.
Це просвітницький музей!
Екскурсантів - тьма щодня!
Це велика метушня...
Все їм зразу покажи,
дай помацать, розкажи!
Кожен день така робота...
Як тягнути бегемота!
Але це нелегке діло
роблять у музеї вміло!
Раптом, звідки не візьмись -
звістка! Прилітає принц!
Принц Майкл Кентський
(ще й з кентами)
вирішив зустрітись з нами!
Вони клуб собі створили
і балдіють, що є сили!
Вір, не вір, дивуйся, охай -
ще з часів царя Гороха
назбирали літаків,
відновили їх таки,
і тепер роботу мають -
по усім краям літають,
ретром цим усіх дивують -
богачі! Їм що - чудують!
Прилетять вони в Жуляни,
поспілкуються там з нами,
і запросять на банкет -
не який-небудь фуршет,
все серйозно, вищий клас,
у посольстві приймуть нас!
Бідний сват збліднув з лиця:
"Нащо нам морока ця?!
Срізь і так проблем хватає,
а ще й принц цей прилітає!"
Кожен день в музеї гості...
В хвіст і гриву, в мясо, кості,
і керують, і чехвостять -
просто не хватає злості!
Вранці - представник із Ради:
"Треба все зробить, як надо!
Все по вищому розряду,
щоб були всі гості раді!"
Генерали приїжджали,
все ретельно виміряли -
зліва міряли і справа,
щоб було все по Уставу!
Щоб травичку підрівняли
і стовби пофарбували,
гостів щоб зустріть музоном
і квітуючим газоном!
Не дрімає СБУ
(честь, хвала за це йому!)
Контролює все уміло,
щоб диверсій не зробили!
І пожежним є робота -
скрізь відчутна їх турбота!
Від пожежі щоб не вмерти
треба трохи грошей здерти!
А коли скінчиться діло -
на банкет! Гуляйте сміло!
Кожен (згідно до дрескоду,
щоби показать породу)
мусить фрака одягнути,
ще й краватку не забути!
Ну, а в мене сват воєнний -
статний, гарний, здоровенний!
На фіга йому той фрак!
Вирішив :"Зійде і так!
Одягну я свій мундир -
я ж не франт, а командир!"
Жінка ж мусить буть при ньому
в гардеробі чарівному,
то ж готуй вечірню сукню -
неповторну, незабутню!
Як банкета відгуляють,
гості далі відлітають -
вони потім в Крим летять...
Музей може спочивать!
* * * * * * *
Понеділок...Прилетіли...
Вправно у Жулянах сіли...
Вилізли із свого "ретро"
в київське спекотне пекло,
в горлі стримуючи стон -
це вам, блін, не Альбіон!
Наше літо - від душі!
Шкварить, хоч гриби суши!
Ну, звичайно, як годиться -
спереду високі лиця
хліб підносять їм і сіль.
Несуть квіти звідусіль.
...Вже звучить "офіціоз" -
"Клуб ваш - це апофеоз
знань, бажань, жаги до неба,
всім у вас учитись треба!"
Спека ж на дворі - Ташкент!
Швидше б вже на той банкет!
В прохолодній залі сісти,
пару клаптів сала з"їсти...
АЛЕ! СТОП! Яке там сало!
Сала там ще не хватало!
Принци й сери там і тут!
Мабуть устриць подадуть!
Як їх, в біса, їсти треба?!
Можна трапить пальцем в небо!
Зверху, знизу, чи з хвоста?
От задача! Непроста...
Хто б це міг розповісти?
Може плюнуть, не піти?
* * * * * * * *
Та банкет на славу вдався!
(Ніхто навіть не набрався!)
Не дивуйся цьому, друже -
все було культурно дуже!
Гості (всі в свому дрескоді)
покрутились на проході,
один одного пізнали
і до зали почвалали...
Вміють люди готувати
і культурно частувати!
Не ломилися столи,
але ситі всі були!
В келихах шампанське гра
і чарує фуа-гра,
ніжне, як в зарплату жінка...
Що це? Смажена печінка,
але зроблена так вдало -
скільки з"їв би, було б мало!
Потім трішечки десерту –
Так, щоб з голоду не вмерти….
І морозиво ….Смачнюще!
(Страшно, мабуть, дорогуще!)
Ми ж не так гостей стрічаєм….
Поки їх не накачаєм
Ми горілкою по вуха –
Не просись! Ніхто не слуха!
Згадується вся рідня,
Любов, успіх…На коня!!!
Так сказати «Дишлове»!
І порядок – гість пливе…
Вранці виринає з коми –
Де я? У гостях? Чи дома?
Та згадати не старайся –
За стакан!
І поправляйся!!!
* * * * * * * * * *
Я за свата радий дуже -
він тепер із принцем дружить!
З радощів аж крутить кості -
принц чекає його в гості!
Далі хто зна, що чекати -
може й Королева - Мати
в гості свата запросити...
Все буває в цьому світі!
Ой! Ну як я не допер!
Йому ж титул світить - СЕР!
Правда, виникнуть проблеми -
що вдягти до королеви -
свій мундир, чи зразу фрак?
Це ж тобі не просто так,
скажемо, зайти у Раду...
Чи з Гарантом на нараду...
А ще ж треба чітко знати,
що їм там подарувати,
щоб не видалось замало...
Мабуть добрий кусень сала
метрів десь три на чотири,
щоби їли і хвалили!
...Вони ж пухнуть з голодухи
там без сала...І сивухи...
Треба взяти для розгону
кілька пляшок самогону,
бо те хвалене їх віскі
має якість дуже низьку!
Вони свата зацінують!
Може теж що подарують?
Вони ж там усі магнати,
є їм що подарувати!
...Я картину уявляю -
сват в "Ролс-Ройсі" приїжджає,
на руці - "Картьє" крутий,
з шиї - ланцюг золотий!
Зразу може йти на мера -
він же має титул Сера!
Все! Закінчую писати,
бо ще можу втратить свата -
невідомо що чекати,
не захоче нас він знати,
і сто грамів не нальє,
а подасться до Парьє!
Очі зранку сват протер
і згадав, він - сер тепер.
Треба рятувати свата,
носа задере від злата.
Щоб він не забув про Вас,
як прийде щасливий час,
мо", і Вам щось подарують.
Родич все ж - нехай відчують.
Прикольна поема
Анатолійович відповів на коментар $previous_title_comm, 01.01.1970 - 03:00
Хай попробує задерти - не прощу!
Я про нього зразу бяку напишу!
Анатолійович відповів на коментар $previous_title_comm, 01.01.1970 - 03:00
Реготали сват і сваха,
моя жінка-бідолаха -
(краще, ніж вірші писати,
щось зробив би в своїй хаті!)
Реготали, дивувались -
"Як у тебе гарно склалось!
Так ти ладно написав,
наче сам там побував!"
Знай наших! Потішили! З гуморцем, з іронією трішки. Ми ж не просто собі так, ми ж іще міцні горішки. 
