Сайт поезії, вірші, поздоровлення у віршах :: Тетяна Луківська: Не долюбив… - ВІРШ |
UA | FR | RU Рожевий сайт сучасної поезії |
|
Додавати коментарі можуть тільки зареєстровані користувачі..
КОМЕНТАРІ Тамара Шкіндер, 10.08.2013 - 07:47
Пригадується "Они сошлись: вода и камень, Стихи и проза, лед и пламень ..." А.С. Пушкін "Евгений Онегин". Не було поруч близької коханої людини, тому її заміняли королівські забаганки... Та й й при розлузі гірко було її випещеному его... Вини? Хіба винувата, що не любила... Гарне оповідання, Таню. Тетяна Луківська відповів на коментар $previous_title_comm, 01.01.1970 - 03:00
Так багато невзаємної любові , на жаль, дякую щиро за візит, Тамаро
molfar, 10.08.2013 - 07:38
Вдало вибрано сюжет, стисло і вміло викладено події, розлогі обрії для додумування. Тетяно, Ви справжня молодчина! Уклін Вам від Мольфара.
Тетяна Луківська відповів на коментар $previous_title_comm, 01.01.1970 - 03:00
щиро дякую, Мольфаре,за зустріч і таку оцінку, рада Вам
Тетяна Луківська відповів на коментар $previous_title_comm, 01.01.1970 - 03:00
Вдячна , Наталю, що завітала
Наталя Святокум, 09.08.2013 - 21:31
Що ж... Нема потреби королям ставати прислужниками, виходить... Чоловіче начало має лишатися і у закоханого. Якось так, гарно написано, хоча, признаюсь, що й не зайшла б сюди, якби не сказали, що вірш мій сьогоднішній перегукується з цим твором. Сподобалась оповідь, при нагоді читатиму Вас.
Тетяна Луківська відповів на коментар $previous_title_comm, 01.01.1970 - 03:00
Рада Вам, Наталю, за щирість, Ваші твори прекрасні, а останній, ось прочитала, дійсно переплітається з такою ж долею, отже десь у просторі наші думки, можливо, теж зустрілися на мить. Щиро дякую за візит
*ИРЕНА*, 09.08.2013 - 18:34
Гарно! Талановито! Художньо! Образно! Приємно вражена. Розчулена. Зацікавлена. Браво, Тетяночко!
Тетяна Луківська відповів на коментар $previous_title_comm, 01.01.1970 - 03:00
Щиро вдячна за щедрий коментар
Тетяна Луківська відповів на коментар $previous_title_comm, 01.01.1970 - 03:00
Дякую, Ізюмко, таки не зуміла...
Samkovitch, 09.08.2013 - 16:49
Сильний і покірний чоловік - це мабуть мрія кожної сучасної жінки. Мабуть і сучасним чоловікам потрібні сильні (в плані витримати все, що вимагає чоловік) і покірні жінки Тетяна Луківська відповів на коментар $previous_title_comm, 01.01.1970 - 03:00
Таки добре було б, та ще б кохання вірне між...дякую щиро, що завітав
Олекса Удайко, 09.08.2013 - 16:40
Тут таки щось є! Мабуть, я сам! Тому взяв, щоб, не дай Бог, не стати Уласом! І автору теж! Щоб Уласу не так було скучно! Тетяна Луківська відповів на коментар $previous_title_comm, 01.01.1970 - 03:00
Дякую за плідне спілкування
Олекса Удайко, 09.08.2013 - 16:31
"зустрічі, рада?" А що ми раніше з Вами не зутрічались? Дивина!!! Між іншим Ваша "гана проза" (цитую Любочку), заманила мене своїм заголовком... В своєму житті зустрічалось різне... Та білше всього мене приваблювали прізвища: Холодна, Голодна, Нескорижена, недолюблена!!! Бо їй же Богу - там щось таки є! Пршу пардону за "нестандартний" коментар! В ньому, надіюсь, ... щось таки є! Тетяна Луківська відповів на коментар $previous_title_comm, 01.01.1970 - 03:00
Чому ж , Олексо, я Вам рада щиро, вдячна за спілкування, просто Ви з часом якось призабули мене, тому і зраділа новій зустрічі, а ось такий коментар жартівливий - дивина
Тетяна Луківська відповів на коментар $previous_title_comm, 01.01.1970 - 03:00
Дякую, Любо, я теж зачарована Вашою поезією
Лидия Науменко, 09.08.2013 - 12:34
Так, часто ми думаемо запiзно... А втраченого не повернеш. Гарне, повчальне оповiдання!
Тетяна Луківська відповів на коментар $previous_title_comm, 01.01.1970 - 03:00
Отак споконвіку і вчимося тоді, коли вже запізно, дякую, Лідо
Тетяна Луківська відповів на коментар $previous_title_comm, 01.01.1970 - 03:00
Вдячна, Світлано, що завітала так гарно
Тетяна Луківська відповів на коментар $previous_title_comm, 01.01.1970 - 03:00
Дякую, Валюшо, рада тобі
|
|
|