А я собі йду з ромашкою на футболці, а я собі пишу ні про що
Бо як би не понтувався, а ти – ніщо,
Велика дитина, хлопчик «виросте космонавтом»,
Наївна дівчинка в рожевому платті з бантом,
Як лялька, як ліпший презент на holiday олігарху
А я собі йду, пишу ні про що
Для себе, собі римовані to-do listи,
Футболки з ромашками… скільки ти пафосу вмістиш,
Щоб люди нарешті прийняли тебе за свого,
Ліпленого з їх попсового тіста?
Люди з пластику, пики в фарбі і стразах,
Клоунські усмішки, милі цукрові фрази,
Любов – серця валентинками, цвинтарні квіти в вазах
І нащо тобі їхнє, якщо вистачає свого
Кисню без домішок французьких парфумних газів?
Не люди – білки в колесах - до цілі що б не було
Гроші, стосунки – все в законних межах обману
Якби ж не зворотній відлік цифр на табло
Ти й не схаменешся, а часу вже не стане...