Місто, загорнуте в яскравий фантик,
Тримало мене у своїх долонях.
І, зав'язавши хмаркИ у бантик,
Щедро стрічало мене осонням ...
На розпеченім зранені асфальтів
Писало шляхи розмаïтих екскурсій ...
В публікаціях на життєвій шпальті,
Спонукало мене до дискусій ...
І за фасадом робіт -реставрацій
Уміло ховало від мене минуле ...
В шумі машинно -трамвайних овацій
Я його втомлену думку відчула ...
Місто -коллаж із нарізок емоцій,
Із інтерфейсом людського потоку,
Має мільйони можливостей -опцій,
Має мільйони повчань і уроків ...
І підключившись до струму артерій,
Я долучилась на день до пульсацій ...
В священнодійстві вечірніх містерій
Я -світлячок вогняних декорацій ...
...Місто мене проводжало спекотно ...
Сонцем у вікнах на спомин блищало ...
Та вже за мить, сміючись безтурботно,
ГОстей новИх ярмарково стрічало ...
(присвячую Харкову, де я мала честь перебувати)
Понравилось. Наблюдательно и красочно. Как всегда.
Із інтерфейсом людського потоку
- город это в первую очередь люди. Абс. с тобой согласен. Это реальный интерфейс и насколько он дружелюбный зависит исключительно от них. Помнится с женой прилетели в Мурманск летней ночью. Часа в 2-а добрались из аэропорта в город.Светло как днём, а улицы пустынные. Мрачным он мне показался, а женщина сразу всё поняла: "Людей нет, поэтому выглядит мёртвым и неприветливым..."
Любов Ігнатова відповів на коментар $previous_title_comm, 01.01.1970 - 03:00
Я б ще додала, що багато залежить від того, як людина хоче і може сприймати місто ...так би мовити,внутрішньо налаштована ... Хтось бачить бруд і бомжів, а хтось клумби і голубів у небі ...ну наприклад ...Думаю, ти зрозумів ...
Дякую, Сонечок!!!