Жила була дівчинка на ім`я Даринка. Мала вона бабусю з дідусем та маму з татусем. Дружила з природою, розмовляла з квіточками, та співала пісень для свого улюбленого саду. Даринка, була красивою дівчинкою, мала великі блакитні, як небо очі та кучеряве світленьке волосся, що промінчиками спускалося на тоненькі плічки. Кожного ранку бігала на своє улюблене місце, щоб милуватися як встає сонечко. Зустрічала його усмішкою і уявно обіймала тендітними рученятками.
Одного разу, Даринка, поїхала з рідного дому разом з батьками до міста. Їдучи дорогою згадувала, свій сад і її місце, яке вона називала Світлинка. «Як же вони без мене»,- дуже сумувала дівчинка і просила батьків повернутись.
Мама з кожним днем все більше хвилювалася за дівчинку, адже та була наче її підмінили. Похмура, мало розмовляла, наче інша дитина. Даринка захворіла і просила, що її Світлинці, зараз дуже погано і вона хоче до неї. Дівчинка лежачи в ліжечку дивилася в небо і вимальовувала фігурки з хмаринок, її улюблені квіти та найкраще у світі місце.
Продзвенів дзвінок і в трубці розчулося, бабусине: « Слава Ісусу Христу, дорогі мої». «Слава навіки Богу» -, відповіла мама Даринки пані Галина. «Як Ви , чи живі та здоровенькі , чи все у вас гаразд?»,- питалася бабуся. «Та, ось наша Даринка захворіла, все просилася в Світлинку , а тут на тобі й злягла.»,- сказала мама стривожено в трубку. Бабуся розповіла, що як тільки дівчинку забрали, на наступний день її Світлинка почала змінюватися на очах, всі квіти наче сумували за нею та почали поволі сохнути, навіть пташки співають впівголоса.
Наступного ранку батьки, бліденьку Даринку повезли в село, до її Світлинки. Дівчинка геть була кволенька і стиха промовляла, що придумала нову казочку для її друзів. Що буде її розповідати для своїх діток - квіточок.
Нарешті приїхали, на прозі як завжди чекали на дорогих гостей сивочолі бабуся з дідусем. Даринка стомлена з дороги заснула на руках у тата і прокинулася лише на наступний день. Відразу ж побігла до своєї Світлинки зустрічати сонечко і розповісти казку про маленьку дівчинку, яка своїми ручками створила маленький рай на своїй рідній землі.
