Коли ще Ісус по землі ходив,
У Галілеї чоловік жив.
Була у нього гарна сім'я,
І всі вели християнське життя.
Дружина вірна була і красива,
Мав він дві дочки і старшого сина.
«Жінко, вечеря у нас вже готова?».
«Так, уже можна сідати до столу».
Але за стіл ніхто не сідає,
Перед іконою кожен вклякає.
І ось молитись вони починають,
А по кімнаті Ангел літає...
І приземляється, і походжає,
Після молитви їх благословляє.
Як помолились, Ангел вже зник.
В їхню оселю приходити звик.
«Мамо, в нас ангел гостює, як мило»
«Тату,це чудо!» м : «Діти, це диво»
Т: «Бог нам дарує свою любов!»
Д : «Думаю завтра прийде ангел знов».
Ангел приходив так кожного дня,
Й в Бога щаслива була ця сім'я.
А було так у ті часи
В кожній місцевості, де люди жили,
Була криниця тільки одна,
З якої живилась кожна сім'я.
Рано-раненько чоловік гарно вбрався
І з відерцем по воду зібрався.
Іде дорогою і щось співає,
І... Магдалину він зустрічає.
Вона дорогу йому перейшла,
А він подумав «Ти глянь, яка
Грішна дорогу мені перейшла?»
Хоча і ввічливо привітався.
Вона всміхнулась, він далі подався.
Пройшов цей день, сонце ховалось,
Вечірнє сяйво уже наближалось,
І до молитви всі в домі вклякають
Розмову з Богом вони починають.
Щиро молилась сім'я, як завжди.
А після молитви засмутились вони.
«Ангела бачили?» -чоловік питає,
«Ні, не бачили» -відповідають.
Д1: «Чому Господь його не відпустив?»
Д2: “Дивно, що він до нас не прилетів,
А якщо Ангел літав і втомився?».
Д1: «Ні, все одно він до нас б опустився».
С: «Думаю завтра ангел прийде,
Й гарну новину нам принесе».
Ввечері спати сумні всі лягли,
Зранку моляться знову вони.
Та зранку Ангел теж не приходив,
Чоловік до жінки своєї промовив:
«Можливо Бога ти засмутила?
Не хотячи який гріх вчинила?».
Жінка подумала і відповіла:
«Ні чоловіче,я не грішила...»
М: «Ви не лукавили, дочки мої?»
«Ні тату, ні мамо, ні...»
Т: «Сину, ти Бога не ображав?»
«Ні, я весь день працював!»
І сумували ,і клопотались,
І ще надіялись, і сподівались.
І ось спить чоловік вночі
Й чує Господні слова і святі:
«Невісту, яку ти осудив, знайди,
Впади їй до ніг і перепроси».
Вранці подумав про Магдалину,
Але нічого не мовив дружині.
І він чомусь те не вчинив,
Про що його у сні Бог попросив.
Наступної ночі знову у сні
Чує суворі слова і святі:
«Невісту, яку ти осудив, знайди,
Впади їй до ніг і перепроси».
Рано-раненько чоловік прокидається,
Дуже швиденько він одягається.
І не по воду вже хоче іти,
А йде дорогами, щоб її знайти.
Довгенько шукав і оглядався
На зустріч з нею він сподівався,
Раптом із вулиці в шовковім платті,
З пишним волоссям ,в розкішних шатах,
Вийшла вродлива молода дівчИна
І це, звичайно, була Магдалина.
Чоловік швидко до неї підбіг,
Низько вклонився, впав їй до ніг:
«Я, Магдалино, тебе осудив,
Як нещодавно по воду ходив.
Каюсь щиро, пробач мою провину
Гріх мій великий, я грішна людина».
Ці слова її здивували,
І чоловіка вона запитала:
«Такий заможний ви, пане,
Прощення просите в мене?»
«Так, до нас Ангел приходив завжди
Коли з сім'єю молились ми,
Вже третій день його в нас немає,
Тому я прощення твого чекаю.
Ангел до нас не іде через те,
Що я осудив, невісто, тебе,
А Бог у сні мене просвітив,
щоб я знайшов тебе й перепросив»
«Тебе Господь до мене посилає?
Невже твій Бог про мене пам'ятає?»
І стрепенулась мов її душа
Почула у душі вона слова:
«Звичайно, Магдалино, пам'ятає
І любить, і навернення чекає».
І чоловіка того відпустила,
Сама заплакала і затужила
Над усіма розпусними гріхами
Гіркими ,щирими, покутними сльозами.
Туди, куди зібралась, вже не йшла
Згадала про перекази,слова.
Ісус- Учитель є в їхньому краї
Хворим, немічним Він допомагає.
Взяла мира і пішла Його шукати.
Ісус обідав в Симоновій хаті
В сльозах прийшла, додолу припадає,
Сльозами Його ноги обмиває,
Цілує і волоссям витирає,
Пахучим миром щиро поливає.
Подумав єврей « Пророк оцей не знає,
Яка то йому жінка ноги обмиває...».
Ісус його думки всі прочитав
І фарисею –Симону сказав:
«Коли прибув я, Симоне, в твій дім
Мені і всім апостолам моїм,
Ти не подав джерельної води,
Вона вмиває ноги тут слізьми,
І поцілунку ти не дав мені,
Вона ж цілує ноги тут мої.
І голови оливою не намастив, неначе,
А вона миром, щоб Бог її пробачив.
І Магдалину Ісус підіймає,
І лагідно до неї промовляє:
«Прощаються усі твої гріхи,
Іди, але вже більше не гріши».
Закінчую історію оцю,
Бо Ангел повернувся у сім'ю.
ID:
445618
Рубрика: Поезія, Лірика
дата надходження: 27.08.2013 11:14:54
© дата внесення змiн: 27.09.2013 15:09:16
автор: Небесна
Вкажіть причину вашої скарги
|
