Душа і ниє, і кричить,
Та де ж ви люди, схаменіться?!
Закрию очі. Та… За мить?..
Мені можливо все це сниться?
Чому стражденная земля,
Земля Шевченка, Лесі, Ліни
Мовчить і терпить? Дозволя
Ті неподобства в Україні?
Мабуть не раз сумний Поет
Із кручі в Каневі б гукнув:
«де ваша сила, розум, честь,
Народ, де совість ти забув?»
Невже дорожчі влада, гроші
За Матір, Совість і Любов?
Та від тії важкої ноші
Окам’янів Поет би знов.
Якому серцю те під силу –
Дивитися, як рвуть шматки
Із тіла неньки України,
Чи люди ви, чи пацюки?
Народ, прокинься, схаменися, -
Де твої дух козацький, воля?
Лише від тебе, нас усіх,
Залежить України доля.
