Тому єдиному у світі, що я так палко покохала,
Пишу листи не безотвітні, в чорнила вмочую перо.
Тумани з міста шлють привіти, я їх давно..давно чекала.
Зійшло посіяне у квітні, любові ніжної легке зерно.
А травень все зросив дощами, умив краплинами роси,
Та ні...моїми вмив слізьми, що ти ловив тремтливими устами.
Час Перемоги був над нами, відновлені зруйновані мости,
Що їх колись палили МИ... Вони уже стоятимуть віками.