Це нічого, що душа живе у носі,
Це нічого, що мене змушують чхати.
Обличчям вдихаю і видихаю час, нічого -
це ж осінь.
/ Я червоний, ти – синя.
Я стара школа,
А ти така нова. /
Це нічого, що мої думки – шматки льоду,
Бо разом із твоїми – це цілий океан,
Але для цього треба мати хоча б воду.
/ Ти кажеш: 365 днів
І так мало спогадів.
Але не збереш і ложки меду
Із клумби квітів. /
Це нічого, що майбутнє наганяє страх,
Це нічого, що чекаєш, коли перехворієш молодістю,
Бо життя вмирає навіть на вічно молодих зірках.
/ В твоїй тіні стільки образ.
Хочеш бути почутим ?
Повтори ще раз.
Народження Венери,
Відбулось, коли вмер час. /
