Ти миліший за все на світі,
За троянди, улюблені мої квіти,
За сонце, зорі, кришталеву воду.
Напевно вечір фарбував твою вроду.
Квіти й світанок допомагали,
А день із ніччю долю сплітали.
І щічки твої такі рум'яні,
Напудрила троянда- пані.
Небо дало свою блакить,
Голубий вогник в очах горить.
Губи на вигляд такі малинові,
Мов стиглі вишні кольору крові.
Там, де вечір тебе фарбував,
Тигр на здобич свою полював.
Коли дізнався, що всі все дарують,
Подарував тобі свою лють.
А ще віддав тобі свою силу,
Щоб вона всіх ворогів підкорила.
Летів орел попід яснії хмари,
З висоти скинув пір'їною славу.
А ще три лебеді там пропливали,
І краплі вірності на дзьобах мали.
Подруга волі -хижа змія,
Трішечки хитрощів й розум дала.
Хто ж тобі ніжність подарував?
Чи її завжди з собою ти мав?
рада дуже
