Хочу вам розповісти
Одну історію правдиву.
До відома донести,
Як молитва творить диво.
В невеличкому містечку
Проживала сім'я,
Де зростала гарна дочка
Вероніка на ім'я.
А ось в іншому містечку
Родичка там їхня жила.
І прислали телеграму
«Тітка ваша захворіла».
Я працюю-каже тато,
Я поїду-каже мати.
А дочку з собою брати?
-якщо хоче, можеш взяти.
Йдуть до станції удвох,
І бачать капличку,
Каже дочка «Ось тут Бог,
І свята водичка».
Давай, мамо, помолимось
За здоров'я тіточки,
І Богу поклонимось,
Поп'ємо водички.
Молитись вклякнули,
Аж ось потяг їде,
І мама шепнула,
Вставай, доню, бо поїде.
Вероніка ручки склала,
Немов янголятко,
І молилось, не вставало
Те мале дівчатко.
Мати вже і злиться
Знову їй шепоче,
А дитина молиться
Вставати не хоче.
Коли помолилась
і перехрестилась,
добігли до станції,
але вже спізнились.
Потяг швидко рушив,
Графік в нього точний
Мати злиться, нарікає
«Твоя вина, дочко!».
Посідали на платформі
«Що ж тепер робити?»,
Щоб іншого дочекатись,
Сім годин сидіти.
Раптом диктор повідомив
Що потяг розбився,
І живими в ньому
Мало хто лишився.
Мама глянула на дочку,
Сльози покотились
«Ми ж могли загинути,
Але ти молилась».
Згодом тітка одужала
Всі були щасливі,
Й не один згадували
Всі оті події.
Молитва-це сила,
Молитва-дарунок,
Це розмова із Всевишнім,
У ній порятунок.
