Біля церкви влітку,
На лавочці сиділа,
І помітила літню жінку,
проcтягнувши руку, просила:
«Хай вас Бог береже, не минайте,
Люди добрі, з доброї волі
Пару копійочок дайте,
Я ж помолюсь за ваші долі».
Дехто просто -звично минав,
Насміхаючись окаменіло,
Дехто гроші свої діставав,
І давав їй у руку невміло.
І ось раптом трапилось так,
До неї отам підступив
Вродливий охайний юнак,
Й червону троянду у руку вручив.
Вона вперше тоді усміхнулась,
В неї очі життям засвітились,
І притихла, і стрепенулась,
за мить в натовпі розчинилась.
Після того пройшло три дні
І ніхто не бачив її.
І минали дні, місяці,роки
Не змогла ніде я її віднайти.
Але влітку на лавці я сиділа,
Біля мене жінка охайна присіла,
Про минуле своє розповідала,
Ледь –не- ледь я її пригадала.
Поцікавившись, я запитала:
«Де ви ,жіночко, пропадали?»
А вона мені відповіла:
«Я трояндою три дні жила».
«Допоміг мені вчинок юнацький,
не хотіла вже жить по ледацьки,
змогла в світі себе віднайти,
І живу для людей, як і ти».
Душі бальзам серцю нектар
Шляхетний вчинок маленький дар.