Невже ти до мене прийшла?
З далека отак повернула?
Заміну мені де знайшла?
Поезії смерті акула?
Я довго не спав по ночах,
Бо ти вже продала мій спокій.
Лежу, і мороз по плечах,
Що душу зміняли на опій.
Недешево ти продала,
Той кусник неважених стрічок,
Та доза завжди замала,
Щоб зброя не мала осічок.
Насправді, скажу ще таке:
Від цього ти також залежна,
Нагріте талантом саке -
Твоя це соната бентежна.
Ти квола, тож йди відпочинь,
Підводься, не варто благати.
Тебе, найніжнішу з богинь,
Не можу кудись відпускати.
Бо ж сам пропаду...
