Більше ніяких записок на холодильнику,
Я забуду, як виглядає твій почерк.
Не вмикатиму лампи, вимкну світильники,
Якщо ти так сильно цього хочеш.
Заховаю тапки, що ти іноді носиш,
Твоє ліжко віддам сусіду.
Я зроблю це, якщо ти попросиш,
Якщо скажеш "Бувай, я вже їду!"
На твоїй шафі повішу замок,
Ключ від якого лишиться у тебе.
Всі зникають іноді, як та купа зірок,
Що зповзає з ранкового неба.
Тільки чашка твоя, наповнена чаєм,
Постійно стоятиме на веранді.
Щоб всі знали - я не забуваю.
Щоб всі знали - тобі у нас раді.
