Мрія, пташка і весна…
Все у серці задрижало.
О, як тонкая струна
Слово її музикою грало.
У душі, неначе сонце
Гріло теє слово золоте,
Крізь оте мале віконце
Подивись і все мине…
Там є мрія, що літає
Пташкою у небі вольно,
Там є сила, що долає
Усмішкою і співає сольно.
Долю виспівує, щастя та життя,
Все будує з дерева надії.
І здавалось би - нема криття,
Та рятують все ж любов і мрії.
З ангелом вічно в дорозі,
Він не дає їй упасти.
І ніхто, ніхто не в змозі
Дару цього украсти!
Муки були нелегкими,
Воля їх подолала.
Шанси вічно крихкими,
З надією вона виживала.
Слово її – це навічно.
Думка її – це назавжди.
Мрія її – мозаїчно
Буде вірною правді.
Як кохала, як страждала
І життя хапало в сіті.
Не слабка! Бо завжди знала
Вічність – це щасливі миті.
Білий світ з тобою
І вишневий цвіт літає.
Твоя пташка над юрбою
А юрба все пам’ятає!
