Не питай мене, чи я тебе забула,
Не питай мене, бо знаєш- ні,
За тебе кращого в житті не було,
Чому так манять твої очі чарівні?
Чому таким є рідним погляд твій?
Чому до болю все таке знайоме?
Тебе усе нагадує мені,
Я думаю про тебе не свідомо.
Ти моя радість, і моя печаль,
Ти сон мій і моя реальність,
Ми дивимся у синю даль,
Через рожеву віртуальність.
Я падаю, та знову й знов встаю,
Без тебе важко це життя прожити,
Та не здаюсь в смертельному бою,
Любов це зброя, якою можна вбити.
