Ще вчора чайки - довбанки козачі,
В Дніпрі здіймали хвилі на диби.
Сьогодні ж внуки, - євнухи собачі,
Бандитам зека, служать, як раби.
Червоні очі впоєні дурманом,
Горять у страсі дико від злоби.
Тітушки вночі бидла ятаганом,
Стругають нам у темряві гроби.
Як істукани «ряжені повстали»,
Проскуру брали з сучої руки.
У Дупи й Гепи соплі облизали,
Продали честь давно за копійки.
Штани із кухра вийняли в лампасах,
Побиті міллю тріснуті по швах.
Наголо шашки ножни в прибамбасах,
Упалі груди в ржавих медальках.
Чуби «зістригли» виродки безпері,
Їх закували в "Беркути" жиди.
Козачі внуки, виросли в волєрі,
У яничарах вихідців з орди.
Запроданців вистачає... Тому і гнобили нас століттями, бо не було єдності між народом: хтось виборював незалежність, а хтось продавався за копійки поневолювачам. Добряче Ви їх відшмагали словом! Нічого, і на них знайдеться управа, он які козаки-сміливці у нас на барикадах!
Дід Миколай відповів на коментар $previous_title_comm, 01.01.1970 - 03:00
Тому і гнобили нас століттями, бо не було єдності між народом: хтось виборював незалежність, а хтось продавався за копійки поневолювачам. Добряче Ви їх відшмагали словом! 
Нічого, і на них знайдеться управа, он які козаки-сміливці у нас на барикадах! 
