ТРОЛЕЙБУС ВЖЕ ЗБИРАВСЯ
З ЗУПИНКИ ЙТИ-ЦЕ ЖАХ,
ЗА НИМ ТАК ШВИДКО ГНАВСЯ,
ПЕРЕЛЯК БУВ В ОЧАХ.
ЩОСЬ РОБИТЬСЯ ЗІ МНОЮ
У МИТЬ ОЦЮ СТРАШНУ,
НЕ БУДУ Я СОБОЮ,
ЯКЩО НЕ ДОЖЕНУ!
ЗАЛИВ ПІТ МОЇ ОЧІ,
БО ЩЕ Й ОДЯГ ПАЛЬТО,
ТРОЛЕЙБУС ЇХАТЬ ХОЧЕ,
ЗАТРИМАВ ХОЧ БИ ХТО!
ЗАПЛУТАВСЯ, АЖ ТОНУ
У ПОЛАХ ДОВГИХ ПАЛЬТ,
І ГЕПНУВСЯ З РОЗГОНУ
Я НОСОМ НА АСФАЛЬТ.
ОХ ТЯЖКІ МОЇ МУКИ,
ЩОБ ВОРОГ ЇХ НЕ МАВ,
СТЕСАВ Я СВОЇ РУКИ,
ЯК НА ЗАП'ЯСТЯ ВПАВ.
ЛЕДЬ НЕ РОЗБИВ ВСЮ ПИКУ,
НАКЛАЛИ МЕНІ ШВИ,
БО ХОЧ Я ВЖЕ Й ВЕЛИКИЙ,
НЕ МАЮ ГОЛОВИ!
І ЗОВСІМ НЕ ДОСАДНО,
ЛИШ РОЗБИРАЄ СМІХ,
В ТРОЛЕЙБУС, В ДВЕРІ ЗАДНІ
В НАСТУПНУ МИТЬ Я ВБІГ.
КОНДУКТОР ЛИШЕ ГЛЯНУВ,
Та зайнятим він був,
Тоді, як я в тролейбус
Щасливий упірнув.
ПІСЛЯ ТАКОЇ СЦЕНИ
ЗРОБИТЬ НЕ МОЖУ КРОК,
ДОСТОЙНИЙ ЖЕ СПОРТСМЕНА
У ДВЕРІ БУВ СТРИБОК.
ПОДЕРТІ РУКИ ДУЖЕ,
ПОРАНЕНИМ Я БУВ,
ТА ЦЕ МЕНІ БАЙДУЖЕ,
МЕТИ Я ДОСЯГНУВ!
ВИ ТЕЖ ЩАСЛИВІ БУДЬТЕ
І НА РОБОТУ ЙДІТЬ,
КОЛИ ТРОЛЕЙБУС ЇДЕ,
ТАК ШВИДКО НЕ БІЖІТЬ.
ЩЕ ДОБРЕ, ЩО Я МАЮ
БАГАТО ДОВГИХ ПАЛЬТ,
ТОГО Я І СТРИБАЮ
РУКАМИ НА АСФАЛЬТ.
