ВУЛИЦЯ ШЕВЧЕНКА (у Івано-Франківську)
Ця вулиця в липах розкішних,
Щоб бджоли купались в меду.
І знову я нею неспішно,
Неспішно до парку іду.
У місті найкраща для мене,
Бо носить ім’я Кобзаря…
Дерев верховіття зелене
Цілує рум’яна зоря.
Ім’я невмируще Шевченка
З дитинства навіки святе…
Назустріч з книжками студентка,
Напевне, на лекції йде.
Учися, мудрішай, красуне,-
Тут поруч університет…
Котре покоління вже юне
Навчає безсмертний поет.
Згадайте: ще вчились читати –
У душу назавжди лягли
Рядки, де садок коло хати,
Хрущі, що у вишнях гули.
Ми вже не розлучимось з ними,
А надто на вулиці, де,
Плекаючи думи і рими,
Кобзар ніби поряд іде.
Тут пам’ять підказує знову
Улюблені, вічні слова –
Продовжує з нами розмову
Шевченкова слава жива.
PS. Ну, не зовсім історія створення, та все ж хочу
розповісти... Саме у день 200-річного ювілею
Кобзаря наша група поверталася з
туристичної подорожі (з Італії) автобусом.
Вирішили на честь такої знаменної дати
провести конкурс на читання творів
Шевченка (мікрофон був біля наших водіїв).
Ну я і прочитала тоді вперше свою
Шевченкіану. Неочікувано для мене
"автобус" віддав мені перше місце... Ще й
дуже гарну книжку подарували творів
Шевченка. А я тоді вирішила публікувати
свої вірші хоча б в інтернеті...
10.03.2014 - моя перша публікація у Клубі поезії
Чудова поезія - довершена, милозвучна...,сповнена любові до великого Кобзаря! Якби було можна, я б її поставила у наші хрестоматіїї по українській літературі!
Лавинюкова Тетяна відповів на коментар $previous_title_comm, 01.01.1970 - 03:00
Ну, Іриночка! Навела на мене "хрестоматійний глянець"!