Серце, як їжачок у тумані
Замість голок недопалені вчинки
Ребра знов лабіринтоподібні
Я шукаю двері твоєі нірвани
Сотий раз пропускаю потрібні зупинки
Нерви нагадують висушені грінки
Очі мерехтять шалено-веселкові
В обрамленні кольору причинно-червоного
І мрій на кладовищі спогадів
Скільки їсти той туман їжачкові?
Дарувати комусь міжреберні стогони
І шукати твоіх клонів