Де твої блискучі очі?
Де твої п'янкі вуста?
Де твої безсонні ночі?
Де твоя любов проста?
Де твій рум'янець на щоках?
Де твої страждання?
Де твої сльози на твоїх руках?
Де твоє кохання?
Що повинна я робити?
Що я маю довести собі?
Що ще я маю пережити?
Що сказати маю я тобі?
Що зараз хочеш ти сказати?
Що зробити хочеш ти?
Що ще з душі хочеш забрати?
Що хочеш ще знайти?
Як же ти не розумієш?
Як ти можеш так страждати?
Як ти покохать зумієш?
Як ти серце зможеш відібрати?
Як я маю утікти?
Як я маю розлюбити?
Як я маю, просто так піти?
Як я повинна душу вбити?..
Ти вибач за оці слова -
Це просто у житті моєму
Ще одна дурна глава,
Яка не мала б бути у твоєму...
Ти вибач, але я..
Не зможу просто розлюбить..
І ця дурна любов моя -
Ти завжди хотів її убить...
Ти за все мені пробач:
За кохання, радість, сміх,
За нерви, смуток, плач,
Я вірю, що пробачити ти зміг...
Я дякую за біль тобі,
Бо так змогла вірші писати,
А не вени різати собі
І не таблетки до рук взяти...
Ти просто залишись в житті моєму,
Я не буду заважати,
Ти по шляху підеш своєму,
А я буду тихо кохати...