Каштани у свічках ,як обеліски
Нагадують про ті буремні дні.
Так щемно шелестить розлоге листя,
Шепоче ревно: - Ні страшній війні.
Але чомусь все кожен день лютує,
Той хибний, войовничий той запал,
В повітрі із бузковим ароматом,
Вже порох перемішаний гармат.
Не можу я тривогу подолати,
За матінку Вкраїну,що в сльозах,
Її б весняним дощиком вмивати,
А діти миють кров’ю й розпина.
Вже стільки слів з душі ричить, мов леви,
Не може рідна рани загОїти,
До серця прикладу їй цвіт калини:
- Матусю, треба все нам пережити.
29.04.14
