(1937 -1941рр.)
Тіла в репресіях понівечені були,
Та душі чисті світять нам до нині,
Розкидані по тюрмах у тортурах,
За те,що віддано любили Україну.
Сини і дочки молодість згубили,
Бо прославляли палко Батьківщину,
Та свої душі не занапастили ,
Хоч їх заслали до далекого Сибіру.
За рідне слово,пісню ,вишиванку,
Що комунякам не здались і не скорились,
Слізьми і потом умивались зранку
В чужинськім краї й до останку бились.
Хто мав від Бога щастя пережити
Те «виховання» духу патріота,
Своїм нащадкам вміли залишити
Історії неписані полотна.
Нажаль чомусь,неначе бумерангом,
Вертаються подібні дні розправи,
Комусь уже в заваді вишиванка,
Паплюжать мову і Героїв славу.
І знов за Матір полягли Герої,
І у сльозах купається калина,
Так хочеться ,щоб вже жила в споко́ї ,
Морена голодом й тортурами, Вкраїна.
Так хочеться,щоб слава всіх Героїв,
Вже не зазнала ніяки́х репресій,
Молімось задля пам’яті святої ,
Щоб душі їхні не тужили в піднебессі.
18.05.2014р.
Треба пам'ятати своїх героїв! І дітей виховувати в любові до народу, до країни.
ОЧЕНЬ МУДРО И ПАТРИОТИЧНО. А МНЕ ВСПОМНИЛСЯ УЧЕБНИК ИСТОРИИ УССР, ТОНЕНЬКИЙ ТАКОЙ...ЛЕСЯ, 5 КАК ВСЕГДА. 
