Розумію лише її тіло впустило мою любов
Хоч відкинуло мов земля металобрухт
Та лишається подих її найзрозумілішою з мов
Лишається думка що вона досі рідна
І я прошу у сонця зітри цю трикляту ріку
Я прошу у неба не пускай світло цих зір
Я ж дивився на них відчуваючи те тепло
І насправді більше нічого і не хотів