За що ми зрадили Донбас,
Пустивши варварiв до хати?
I винен в цьому кожен з нас,
Бо не змогли протистояти.
Навiщо скривдили любов,
Прийнявши ворога за брата?
I то нi дощ пiшов, то ллється людська кров!
I то нi гром гремить, то скрiзь ревуть гармати.
То нi рiка журчить, то сльози матерiв,
Що плачуть над загиблими синами,
I то нi гай шумить, земля тремтить!
Вiд сорому за зардникiв мiж нами.
Плiч-о-плiч жили, разом їли та пили,
В одному лiжку часом ми грiшили...
Чому ж наш спокiй ми не зберiгли?
I чом свiй дiм навмисно роздiлили
На Схiд i Захiд?.. Не одна земля
Хiба нас хлiбом змалку годувала?
Хiба забули ми, як у скрутнi часи
Ми разом нашi труднощi долали?
Не знаю...Ой, не знаю я...
Не знаю я, шо має статись в світі,
Щоб це забути все, щоб знов смiялись дiти...
Щоб ми навчились знову в мирi жити
I щоб збагнули ми, як ворога любити...
