Фантазія на тему "Nun ist es Zeit, daß ich mit Verstand" Генріха Гейне
Іноді, коли читаєш якийсь твір, раптом знаходиш там своє, глибинне…
Генріх Гейне (переклад О.К. Толстого):
Довольно! Пора мне забыть этот вздор!
Пора мне вернуться к рассудку!
Довольно с тобой, как искусный актёр,
Я драму разыгрывал в шутку!
Расписаны были кулисы пестро,
Я так декламировал страстно.
И мантии блеск, и на шляпе перо,
И чувства — всё было прекрасно.
Но вот, хоть уж сбросил я это тряпьё,
Хоть нет театрального хламу,
Доселе болит ещё сердце моё,
Как будто играю я драму!
И что я поддельною болью считал,
То боль оказалась живая, —
О, боже! Я, раненый насмерть, играл,
Гладиатора смерть представляя!А тепер - моя вільна фантазія :
О, я так щиро грала п'єсу!
Такий трагічний був фінал!
Ти називав мене «принцеса»,
І гарно так підігравав!
А я під стелею літала,
Троянди кидали до ніг!
Шалено публіка гукала,
Що шал кохання - то не гріх!
Ліпила я розбите серце
Зі слів, і полум'яних фраз,
І тануло в очей озерцях
Усе, що не торкалось нас...
Та вже акорди відлунали,
А в серці - справжній біль ятрить,
Бо те, що грою я вважала, -
Мого життя трагічна мить…
******************
Как я играла в этой драме!
Как роль моя была легка,
В ней чувства лёгкими волнами
Парили выше потолка!
Как расписала я кулисы!
Как радостно вздыхал партер!
Какая страстная актриса!
Какой галантный кавалер!
Не знал никто, что я играла,
И фальши не было на грамм!
Я - будто вправду умирала,
И вправду сердце - пополам!
Ты наблюдал всё, улыбаясь…
А боль - она пришла сама.
Я незаметно - заигралась…
О, синих глаз твоих тюрьма!
"Все шло чудесно. Но какая ж это пьеса?
И шобы в пьесе было больше интэрэсу,
Джульетту выдать порешили замуж дома
За графа Париса, шо жил у гастронома"
Шекспир, Ромею и Джульетта
Ірина Лівобережна відповів на коментар $previous_title_comm, 01.01.1970 - 03:00
SUPER!!! Ну те, що життя театр, а люди в ньому актори, уже давно стало загальним місцем... А от відрізнити гру від реальності нам самим вдається не завжди. Гра з вогнем...
Ірина Лівобережна відповів на коментар $previous_title_comm, 01.01.1970 - 03:00
Дуже люблю оцей художній фільм з актрисою Вія Артмане у головній ролі. Там в кінці приблизно така фраза : ТЕАТР - он він, у житті. А ЖИТТЯ - в душі.
ТЕАТР — двухсерийный художественный фильм-драма, режиссёра Яниса Стрейча. Одна из экранизаций одноимённого романа Сомерсета Моэма.