А хтось казав…
А хтось казав мені…
Чи білий птах… чи… може…
Чорні ворони…
-Не стільки того світла… що в вікні…
А в Місяця… насправді…
Є дві сторони…
Люблю її… до відчаю… до болю…
До божевілля… хрускоту в кістках…
Цю ніч… мені даровану тобою…
Нехай летить цей божевільний птах…
І хай летять ці очумілі вОрони…
А то іще накаркають мені…
Що в Місяця… і справді…
Є… ДВІ СТОРОНИ…
Усе кружляв… усе кричав
Той птах…
-Ти подивись…яка вона потворна!…
А я шукала знаки в небесах…
І знала… вона також
НЕПОВТОРНА…
-Насправді є та інша сторона…
Ти придивись…
Яка вона зловісна…
Я усміхнусь тій зграї із вікна…
Вона просто невивчена…
Первісна…
-Не знаєш ти…
Що твориться в тіні…
Я в очі подивлюсь чумному ворону…
-Тоді скажіть… лише скажіть мені…
А хто з вас бачив…
Оту... другу сторону?...
Сріблясте світло
Губиться в імлі…
Бринить… струмить…
Енергія пульсує…
-Ніхто її не бачив на землі…
Та знають всі…
Та сторона ІСНУЄ!...
І я мовчу…
Ну… що мені сказати…
Моя душа в його промінні світиться…
І я не знаю… і не хочу знати…
Що є дві сторони
... В Одного Місяця…
Die Sonne! 
