Цинічно рахують синів в домовинах
І нарід найкращий іде в небеса.
Ніхто не замінить для матері сина,
Від горя сивієш , Вкраїно моя.
Тож доки ще буде отих констатацій:
То вісім,то десять,то сотні лягло….
А з ними і мате́рів душі в прострації,
Вже їх не повернеш в життя джерело.
Були геноциди для нашого люду,
У різні епохи всіляке було.
Та мабуть не було такого ще блуду,
Щоб чорне казати,що білим було.
Колись все минеться та в серці окопи
Ніщо не загладить,не згоїть ніщо.
Коли вже нарешті прозріють народи
Й покажуть панам ,що вони є – НІХТО!
4.09.14
Ваш біль розділяю і розумію повністю, з одним маленьким виключенням: блуд в Україні, так і в совку, ніколи не переводився і, інколи, в десятки разів перевищував нинішній -21,33,37,47 роки. Особливо 33... Вимирали села, деякі повністю, а в рупор кричали про успіхи колективізації.
леся квіт відповів на коментар $previous_title_comm, 01.01.1970 - 03:00
Так Ваша правда Світланко,історія цього не забула хоча приховувала багато фактів,але ж зараз "цивілізоване суспільство" і така ганьба
