"КОХАЙТЕСЯ ЧОРНОБРИВІ, ТА НЕ З МОСКАЛЯМИ".
«Кохайтеся чорнобриві,
Та не з москалями.
Москалі - погані люди,
Роблять лихо з вами»
Тарас Шевченко
Село в Коломыи. У Стахов улыбки -
Приехала дочь из Москвы на побывку.
- Ну, здравствуйте мама и папа! Скучали?
Я так, что не раз вы мне снились ночами!
И наше село, наша быстрая речка…
Подарки я вам привезла! Что ж сердечно
Меня не встречаете? Ну, обнимитесь!
Но хмурятся что-то Микола с Орысей.
- Що,що.., зачекай, я – який тобі «папа»?
Диви – рідна кров по москальські балака?
Залиш подарунки! Спитаю натомість,
Де ти загубила вкраїнську свідомість?
Як мову на лайку москальську змінила?
А ми ж тебе, доню, так важко ростили.
Ночами не спали, давали що треба
І ось нам подяка - москальська ганеба!
А мабуть, крутила й «любов» з москалями?
Дочурка на это сказала упрямо:
- А там не село, там «свободные нравы»!
И секс в нашей жизни как к блюду приправа!
Так все говорять, а Москва – то столица!
- А ну-мо, донюсю, здіймай бо спідницю!
Матуся вступилась: - Тобі знов нейметься?
- Орися, вона ж з москалями гребеться!
Хоча вже доросла, а глузд як в дитини!
Де розум? Це - зрада моїй України,
А також мене, ось проклята лайда!
Я ж з бабой Параской* ходив на Майдан -
В мороз у наметі тримався міцненько,
Виборював волю для рідної неньки!
Хай буде хоч з негром, - добавил Мыкола -
Але з москалем не дозволю ніколи!
Це нашій родині велика огида!
Що скажуть в селі, як підеш до сусіда?
Ой, что было дальше – описывать тяжко!
У доньки совсем стали красными ляжки!
Распухли вдобавок – кнутом ей урок
Дал батько. Но только пойдет ли он впрок?
Портрет С.Бандеры висел на гвозде
И тот возмутился безмозглой «лайде»!
Качался, качался и на пол упал.
- Ось бач, що буває! – так батько сказал. –
Одвічно тепер на родині ця пляма –
Що донька, паскуда, греблась з москалями!