Пишу, творю, натво́рю -
буває і таке.
Іду , зайду , нако́ю -
трапляється і так.
Таке собі творіння -
то добре- не потвора,
яка іде, несе, кричить, мовчить -
накоїть, скоїть -
просить, молить відпустить.
Іду, кричу, молю, прошу,
але не можу зупинитись.
Кричу, іду і плачу, і мовчу.
Це довгий шлях -
не можу спотикатись.
Кричу - прошу,
що доле будь зі мною веселіша,
а то кричу, кричу,
аж вуха заклада.
Кричу- мовчу, мовчу - кричу,
ти доле змилуйся до мене.
Той крик душі відчутний спозаранку,
той крик вночі відчутний у душі.
Люблю сказати встигну
і скажу- люблю, люблю, люблю...
Тебе люблю...
Я, Господи, тебе люблю !
Людмила Яблонська.
17.12.2014 р.
