Того року ми у ліс
Бензопилку брали,
На плечах ялинку ніс,
Всі допомагали.
Цього року ми йдемо
Знову по ялину,
Від морозу дрижимо
В шерстяних кофтинах.
Ми ялинку йшли у ліс
В Новий Рік рубати,
Йде лісник, хай йому біс,
Треба вже тікати.
Від лісничого тікав,
Бо хотів я миру,
Довго п’ятами кивав,
Загубив сокиру.
В полі тихо, сніг мете,
Вдалині ялина,
І лісник помалу йде
У свою хатину.
Ми сиділи злі, як пси,
Дулю з маком мали,
І закладені носи
Геть позамерзали.
Носа треба прокладать,
Витяг я хустину,
Вже не будемо рубать
В лісі ту ялину.
Із сокирами ми йшли,
Наче ненормальні,
Щоб ялинки в нас були
В хаті натуральні.
Мама, як малим я був,
То казала: “Синку,
Щоб завжди природу чув,
Не рубав ялинку”.
Слово мамине згадав,
Вдягши рукавицю,
А лісник десь там тримав
У руках рушницю.
Хуртовина не вщухає,
Йдемо ми від лісу,
Усі разом потрапляєм
В снігову завісу.
По коліна у снігах,
Ми іржем, як коні,
Сніг все тане на щоках
І лоби червоні.
Наплигалися в снігу,
Потім терли боки,
Без сокири я іду,
Відморозив щоки.
Ми йдемо додому з ринку,
Як усе купили,
В лісі ми оту ялинку
Життя не лишили.
Довго в хаті всі ми їли
Булку з теплим соком,
Поздоровить вас хотіли,
Друзі, з Новим Роком.
Щоб були бадьорі зранку,
Гарно всім вам жилось,
І ніколи валер’янка
Вам не знадобилась.
Радість щоб не покидала
Й була в вашій хаті,
Щоб душа відпочивала
На прекраснім святі!
Вночі співали ми пісні
Веселі, добрі й гучні,
Хоча ялинка у вікні
У нас горіла штучна.
Переповняє радість мене,
Щось робиться зі мною,
Бо ти, ялиночко зелена,
Залишилась живою.
Щоб зеленіла, доки людство
На світі буде жити,
І своїм запахом щороку
Могла нас веселити.
Сніжком зима тебе вкривала,
Та світла думка моя,
Мені про літо нагадала
Твоя зелена хвоя.
ID:
547824
ТИП: Поезія
СТИЛЬОВІ ЖАНРИ: Ліричний
ВИД ТВОРУ: Вірш
ТЕМАТИКА: Філософська лірика
дата надходження: 31.12.2014 17:31:20
© дата внесення змiн: 27.12.2020 23:04:13
автор: Дмитро Овсієнко 86
Вкажіть причину вашої скарги
|
