Коли в душі зашкалює від щастя,
Так хочеться обняти цілий світ.
Я відчуваю: це мені удасться,
Бо поруч очі - справжній малахіт.
А серце так тріпочеться, як пташка,
Коли торкаюся твоєї я руки.
І що зима, повірити так важко,
Бо від тепла розтріскались бруньки.
Та я іще не вірю в те, що сталось,
На віях забриніла знов сльоза.
А, може, мені сильно так бажалось,
Почути ще нечувані слова?
І закрутилися, як сніг, у круговерті.
І я повірила у ці прості слова,
Бо так звучали щиро і відверто.
І ніби казка дивна ожила.
Слова посіять можуть в серці муку,
То ж будьте обережні у словах.
Не завдавайте любим своїм смутку.
Надії вогник сяє хай в очах....
