Моя доля така жорстока,
І на серці глибока рана,
А душа вже вовік одинока,
І я сам вже навіки п'яний.
У мені сотні різних болей,
І печалі тяжка засмага,
Мій девіз: жити словом - горе,
І нічому не бути радим.
Німота, дрімота, байдужість,
До життя мінімальна тяга,
І навколо туга окружність,
І нещирих людей ватага.
А на серці моїм рубці,
На душі кам'яна облуда,
Гасне світло в моїм кінці,
Мого сонця уже не буде.
У мені лише роль поета,
Та от дехто з цього сміється.
У цих ранах уся планета,
А у мене є пластир на серці.
09. 01. 2015
ЧОМУ Ж ТАК СУМНО? ВСЕ БУДЕ ДОБРЕ. 
