Іще не пропитий, не вбитий, іще не розіп'ятий,
Не голий, не босий і з розумом ще в голові,
Іду сьогоденням розтрощеним, знищеним, випитим,
Сховався, згубився в бездушній розпутній юрбі.
Куди іти далі? Навколо прутом все розшито,
Генерація снів, інтонація днів без ночей,
Я вже виснажений, я занедбаний і розбитий,
В мене дух не козацький, я всього лиш частина тіней.
Я іду крізь роки, я іду крізь віки, усе марно,
Мою душу охоплюють завжди нестерпні сум'яття.
Що ж, таке це життя, що ніколи не стане безхмарним,
І у цьому напевно і є моє вічне прокляття.
11. 06. 2014
