В степу донецькім спокій сповили.
Орда напала підло – юродива.
Гармат розриви небо підняли…
І розп’яли Украйну над обривом.
То платить нам Хазарія добром.
Уже до горла руки простягає.
Вірьовку глянь зав’язану вузлом…
На шию «брат» нам дома одягає.
Який ти брат, прибулець ти лихий.
Чого ти зайдо смерть свою шукаєш.
Кісток чужий в могилу не збереш…
В моїх степах собакою сконаєш.
Іде помста вже виплодкам чуми.
За всі гріхи отримаєш амебо.
І грона гніву зрошені слізьми…
Впадуть на зло, гієнною із неба!
Сусідня держава, наче лихий і заздрісний Каїн, готовий в будь-яку хвилину встромити ніж у спину... Що й сталося, на жаль... Можна замилити очі світові, але не Богу. Він усе бачить і негідники отримають по заслузі!..
Дід Миколай відповів на коментар $previous_title_comm, 01.01.1970 - 03:00