Так важко дивитись в обличчя тим,
Хто звук серед ночі включав, як грім!
Хто мав забагато очей і рук,
І серця шалений стук!
Так важко дивитися на портрет
І з чорною стрічкою тет-а-тет!
Хто жовто-блакитну надію мав
І в землю гарячу впав!
Ти мрієш, цілуєш, і з вуст в вуста
Слова ллються піснею, в них весна,
А хтось вже весну свою переклав,
Для інших її віддав!
Так легко дивитись, що ти живий,
І тільки зітхати, що хтось німий,
Коли ти на мові своїй звучиш,
Говориш, а не мовчиш!
31-01-2014 В. Пригорницький