Я ляжу у траву прим`яту,
До неба очі - і дивлюся на зірки...
Для мене спокій, наче диво-свято,
На самоті я залишаюсь залюбки.
Дивлюсь і мрію про світи далекі,
Думки - такі ж далекі і пусті...
Пливу у небо, і стає так легко
Разом з зірками в тиші й самоті.
Одна он зблиснула і впала,
Щоб загадать бажання, є лиш мить;
Вона згоріла, зникла і не стало,
Зате у серці маяком горить.
В космічнім вирі чорнооксамитнім
Я сам би світлом, зірочкою став...
Пролився б в ніч дощем метеоритним,
А хтось би ще бажання загадав.
Розсипався б на атоми і кванти,
Став часткою метеоритних злив...
Згоріти, зникнути, всього себе віддати...
Та ще - чиєсь бажання я здійснив...
Гарно! 
